Сан-Ремо та музика

Ви можете уявити італійців без музики? Ні, звісно, Італія не може жити без пісні! У лігурійському містечку Сан-Ремо 1951 року тихо і непомітно з'явився фестиваль, якому судилося стати символом музичного життя країни. Тут народжувалися нові хіти, запалювалися зірки та пісенна мода. Серед переможців стали улюблені Адріано Челентано, Тото Кутуньо, Ерос Рамазотті.

Фестиваль – це душа Італії. Він розцвітав і згасав разом із усією країною, тут не обходилося без скандалів та імпульсивних змін. Ведучі відпускали ризиковані жарти, навіть оркестри періодично бунтували. Проте, як і Італія, фестиваль завжди готовий гостинно прийняти гостей. До речі, в Італії до фестивалю досі ставляться з великою повагою і ставлять у ранг нематеріальних національних надбань, і він на це заслуговує!

У 1960-ті роки про нього дізналися і в Радянському Союзі, насамперед щодо учасників. Були випущені платівки зі своїми записами. Трансляції фестивалю телебачення не проводило, у пресі фестиваль майже не згадувався. Перший показ фестивалю радянським телебаченням був до 1978 року

Пандемія внесла корективи та змінила плани. 2021 року 71-й щорічний фестиваль проходив у березні як завжди в театрі «Аристон». Але цього разу публіка на виступах артистів не була присутня. Переможцем став рок-гурт Maneskin із піснею «Zitti e buoni

Я досі пам'ятаю і частенько наспівую пісні, що стали популярними після Сан-Ремо. Дуже люблю «Повсякденні історії», «Земля обітована» у виконанні Ріккардо Фольї, «Так буде» Аль Бано та Роміна Пауер. «Якщо я закохаюся» Рії е Повірі та інші.

А які пісні ви пам'ятаєте із ранніх років фестивалю?